Уроки літератури

Тема. О.Грін. Основні факти життя і творчості митця

Мета: знайомити з короткими відомостями про життя й творчість О.Гріна, висвітлювати його зв’язки з Україною; розвивати увагу, спостережливість, усне мовлення; виховувати моральні якості учнів.

Обладнання: портрет О.Гріна; карта України; презентація «О.Грін – письменник-мрійник».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка Д/З.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Чи любите ви мандрувати? А які країни вас найбільше приваблюють? Чи хотіли б ви разом з дивовижним письменником О.Гріном потрапити до загадкової країни Грінландії?  Цю країну ми не зможемо відшукати на карті, хоча в описі багатьох її міст нам будуть вбачатися знайомі риси кримського узбережжя. А чим особлива ця країна? Вона неповторна тим, що тут живуть люди, які вірять в силу справжнього кохання, ідеали дружби та честі, у своє щасливе майбутнє. Такими їх уявляв собі О.Грін.

IV. Оголошення теми й мети уроку

V. Основний зміст уроку

1. Робота з портретом О.Гріна

- Яким постає перед вами письменник?

2. Повідомлення про життєвий і творчий шлях О.Гріна

20 серпня 1880 р. у невеличкому повітовому містечку В’ятської губернії Слобідське в незаможній сім’ї Гринєвських народився син. Хлопчик був мрійником, цінував прекрасне.

У 1896 р. майбутній письменник залишив родину і вирушив до Одеси з надією влаштуватись на який-небудь корабель, щоб помандрувати до омріяних країн. Йому довго не щастило, та нарешті юнака взяли матросом у рейс Одеса – Батумі. Однак його списали з корабля, тож капітаном він так і не став, а далекі країни залишилися у мріях. Але на все життя О.Грін запам’ятав море, зоряне небо над головою, портові міста Ялту, Севастополь, Феодосію, які згодом зобразив у своїх творах під іншими назвами.

О. Грін писав: «Я став придивлятися до моря і морського життя з його внутрішнього, справжнього боку, вперше відчувати, що тут такі самі люди, як і всюди, і що чудеса – в самих нас». Ось і шукав «чудес у самих нас» майбутній письменник, працюючи і слюсарем, і рудокопом, і вантажником, і актором, і золотошукачем, і рибалкою. Навіть десять місяців служив в армії.

Він так і не дослужив, утік з армії і захопився революційними ідеями. 11 листопада 1903р. Гринєвського вперше заарештували. Звільнили у 1905 році. Незабаром письменник нелегально переїхав до Петербурга. Там він злидарював, і ті враження почали лягати на папір. Так Гринєвський став письменником О.Гріном. Грін – це хлопчаче прізвисько письменника. З 1907 року він під цим псевдонімом почав друкувати свої твори.

З 1912 р. по 1918р. О.Грін приятелював з відомим російським письменником О.І. Купріним. Улітку 1919р. О.Гріна призвали на службу до Червоної Армії. Згодом письменник захворів на тиф. Після хвороби не мав ні роботи, ні притулку, та йому пощастило – допоміг інший російським письменник М. Горький, який рекомендував О.Гріна у члени Будинку мистецтв, завдяки чому Гріну дали окрему кімнату, а головне – він знайшов літературну роботу. Тож незабаром, у 1921р., з’явилася на світ його дивовижна повість «Пурпурові вітрила».

З 1924 по 1930рр. письменник жив у Феодосії, на березі моря. Нині у Феодосії є музей-квартира письменника. Феодоські шанувальники творчості

О. Гріна створили  навіть юнацький клуб «Пурпурові вітрила».

Останні дні письменника пройшли в Старому Криму, де йому було спокійно і затишно. Разом з ним були книги, сонце, море і, головне, кохана дружина.

8 серпня 1932 року О. Гріна не стало. Але своїми книгами письменник довів усьому світові, що мрії обов’язково здійснюються, якщо їм ніколи не зраджувати.

3. Інсценування уривка «Зустріч Егля з Ассоль»

Автор. Перед нею був не хто інший, як Егль, відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок (На пеньку старий з палицею в одній руці, в другій тримає кораблик з пурпуровими вітрилами. На голові солом’яна шляпа, сіра блуза, заправлена у сині штани, та високі чоботи. За плечима торбина).

Ассоль. Тепер віддай мені. Ти вже погрався. Ти як спіймав її? (Від несподіванки Егль впустив яхту, піднімає голову, роздивляється дівчину).

Егль. Клянусь Гріммами, Езопом і Андерсеном це щось особливе. Послухай-но ти, рослинко! Це твоя штука?

Ассоль. Так, я за нею бігла по всьому струмку; думала, що помру. Вона була тут?

Егль. Біля самих моїх ніг. Корабельна аварія – причина того, що я, як береговий пірат, можу вручити тобі цей приз… Як звуть тебе, крихітко?

Ассоль. Ассоль. (Ховає яхту в корзину).   

Егль. Добре. Мені, власне, не треба було питати про твоє ім’я. Добре, що воно таке дивне, таке однотонне, музикальне, як свист стріли або шум морської черепашки… Я, люба, поет у душі – хоч ніколи не писав сам. Що у тебе в кошику?

Ассоль. Човники, потім пароплав та ще три таких будиночки з прапорами. Там солдати живуть.

Егль. Чудово. Тебе послали продати. Дорогою ти почала гратись. Ти пустила яхту поплавати, а вона втекла. Адже правда?

Ассоль. (Засмутившись). Ти хіба бачив? Тобі хтось сказав? Чи ти вгадав?

Егель. Я це знав.

Ассоль. А як же?

Егль. Бо я – найголовніший чарівник. (Дівчинка збентежилась, злякавшись). Тобі нема чого боятись мене. Навпаки, мені хочеться поговорити з тобою по щирості. (Помовчав, потім продовжує бесіду). Ану, Ассоль, слухай мене уважно. Не знаю, скільки мине років, тільки в Каперні розцвіте одна казка, пам’ятна надовго. Ти будеш дорослою, Ассоль. Якось у ранці в морській далині під сонцем блисне пурпурове вітрило. Осяйне громаддя пурпурових вітрил білого корабля попрямує, розтинаючи хвилі, прямо до тебе. Тихо плистиме цей чудесний корабель, без вигуків і пострілів; на березі багато збереться людей, дивуючись і ахаючи; і ти стоятимеш там… «Чого ви приїхали? Кого ви шукаєте?» – спитають люди на березі. Тоді ти побачиш хороброго вродливого принца. «Здраствуй, Ассоль! – скаже він. – Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні і приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство…»

Ассоль. Це все мені? (Весело засміялась). Може він уже прийшов… той корабель?

Егль. Не так скоро. Спершу, як я казав, ти вирости. Потім… що говорити? Це буде і край. Щоб ти тоді зробила?

Ассоль. Я? Я б його любила. (Не зовсім твердо). Якщо він не б’ється.

Егль. Ні, не буде битися. Не буде, я ручаюся за це. Йди, дівчино, і не забудь того, що сказав тобі я, іди. Хай буде мир пухнастій твоїй голові! (Погладив дівчинку, попрощавшись, пішов далі).

Автор. Ассоль все стояла, дивилась йому вслід і тихенько посміхалась своїй мрії.

- То що ж, на вашу думку, допомагає людині у здійснені її мрій? (Людське оточення, сформованість віри в людину, у те, що мрії здійснюються, власні переконання, що мрії можуть стати реальністю).

VІ. Д/З. с.    , опрацювати, прочитати повість.

VІІ. Підсумок уроку

- Без чого жодна мрія не здійсниться? (Без віри)

слюсар

рудокоп

вантажник

актор

золотошукач

рибалка